бо

Він  більше  не  зміг  нічого  зрозуміти  з  того,  що  творилося  довкола.  Всього  було  надто  багато.  Деталей,  розмов,  поглядів,  голосів,  звуків,  доторків  і  передчасник  висновків.  Щось  нове  і  недосяжне  завжди  притягує  кожну  людину.  Але  в  подальшому  їх  вивченні  воно  здебільшого  призводить  до  кінцевого  призначення  -  болю.  Але  біль  є  лише  одним  варіантом  із  безлічі  можливих  результатів.  І  тому  він  не  любив  цього.  Так  було  добре  і  йому,  і  тим  хто  убиваючи  воскресав  інієм  на  вікнах,  росою  в  полях.  Він  провів  чітку  межу  :  між  існуванням  у  суспільстві,  та  існування  поза  ним.  Не  потрібно  нікого  переконувати  зробити  так,  чи  інакше.  Це  безглузде  гаяння  часу  -  найбільша  марнота  з  марнот.  Думав  він.  Бо  чиста  правда  є  частиною  гіркої  брехні.  І  ніхто  не  міг  із  цим  погодитись.  Бо  завжди  є  "бо",  яке  дає  підстави  думати  якось  інакше,  не  так  як  хтось,  тобто  по-іншому.  Постійне  відчуття  необхідності  часу,  багато  часу...  А  для  чого  і  для  кого?  Можливо  для  придумання  нового  світу?  Світлішого,  ніж  той,  який  ми  маємо  сьогодні.  Можливо...  Хоча  думок  з  приводу  чогось  вистачає.  Бо  є  мислення,  бо  є  інтелект,  бо  є  слово,  бо...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249577
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2011
автор: Роман Штігер