Присвячується дорогій мені людині...
Дуже боляче любити без взаємності. Дуже тяжко, образливо, нестерпно, та все ж таки можливо. Якщо він твій сусід, або вчитель фізкультури, чи може хлопець який кинув тебе – це можна пережити. Це все нічого, можна з часом втамувати свій біль і рухатись далі на зустріч щасливому майбутньому. А що робити, якщо він твій чоловік? Людина, з якою ви пройшли вогонь і воду, народили двох гарненьких діточок, з якою маєте за плечима не один десяток щасливо, як тобі здавалося, прожитих літ. Що робити, як він тебе вже не кохає?
Їй говорили, що він зраджує, говорили з ким, де. Вона не вірила, не могла повірити. Вона замурувала серце кам’яним забором, щоб вберегти своє кохання, і не впускати до своїх неземних почуттів сумління й недовіру. « Дурні язики, - говорила вона, - він не такий, він кохає щирою, чистою любов’ю. Я вірю тільки йому, а ви просто заздрите». Вона не вірила, та з часом почала помічати, щось в ньому не так. Довго затримується на роботі, почалися часті, незаплановані відрядження, в нього з’явилася дорога косметика, на яку раніше він просто не звертав увагу. Та страшніше було те, що він не звертав увагу на неї, не цікавився її справами, здоров’ям, не цікавився нею, як жінкою. Вона довго не хотіла признаватися собі в його зраді. З усіх сил, всіма руками і ногами відпиралась від болючої правди, вона кричала не весь голос щоб не чути свого внутрішнього голосу, який спочатку шепотів, а потім вже перекрикував її: « Він зрадив, він не кохає!».
Одного разу вона запитала: « Навіщо ти так зі мною. Чим я гірша ?». На що він просто відповів: « Ти хороша господиня, ти чудова мати, от тільки жінка з тебе ніяка.». Гостре лезо проштрикнуло серце, вона довго не могла проковтнути колючий комок в горлі, передерши всю гортань, все ж таки проковтнула, не заплакала, лишень сказала : « Я відпускаю тебе. Щиро бажаю щастя. Та тільки знай, що зрадив не тільки нашому коханню, ти зрадив дітей, зрадив Бога. Я молитимусь за твій гріх і вимолю для тебе прощення. Я дала клятву Богові, що кохатиму тебе до смерті, і виконаю свою обіцянку, бо розумію, головне в житті не низька хтивість, головне - щира любов. Вона живе в моєму серці і буде зі мною до скону.»
Від кам’яного забору лишилися одні уламки, огорожа розвалилася і серце лишилося одне-однісіньке на руїнах холодного каміння. Серце б’ється ритмічно, сильно, незважаючи на рани з яких постійно кровоточить густа, чорна кров. Серце б’ється заради щастя двох діточок, нічого що вони вже дорослі і живуть окремо. Вона знає – її любов потрібна їм. Вона живе, бо дуже сильна. Вона живе, бо як сказав Й.-В. Гете: « Владна над люблячим тільки любов».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249681
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2011
автор: Ярина Яра