Я мовчки йду з твого життя.
Не озираючись в минуле...
Не буде більше каяття...
Та і майбутнє вже забули.
А ти пробач мені, прости.
Мою наївно-грішну вдачу.
Весна вже розвела мости.
Лишень з дощем тихенько плачу.
А серце - камінь. Просто знай,
Йому не боляче - привикло...
Усі розмови забувай.
Життя не раз уже скорило...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249693
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2011
автор: Олеся Глібка