ти приходи хоча б
колись до моїх
пошматованих і
давно вже скалічених
сновидінь... бо ніч
без тебе не ніч...
ти вагітна моїми
віршами будеш
завойовувати усі ті
міцні фортеці із
височенними мурами
що проростають
біля моєї свідомості
як квіти
з-під теплого снігу
ти безжально вриватимешся
своїми військами
на мої оборонні споруди
не так як завжди
не так як вчорашньої ночі
і будуть здаватись у полон
усі хто мав відбивати
твої ворожі атаки і навали...
минаючи тисячі випадкових
відстаней між нашим
спорожнілим простором я
шукаю як завжди кому б
віддати частинку себе
і є кому
бо ця війна програна...
я хотів присипити своїх оборонців
можна нервово курити повітря
можна удвох заварювати кави
можна віддати те що під лівим ребром
ось так відбувається
захоплення cамотнього серця
так було
і буде
надобраніч...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249694
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2011
автор: Роман Штігер