Знялись лелеки в небеса –
Пора додому.
Їх проводжаю в котрий раз
Цілком свідомо.
Печаль від серця віджену
В краю чужому
І йтиму вперто навпростець,
Забувши втому.
Немила птахам ця земля,
Тепло не гріє –
Ось і знімаються щораз
Назустріч мрії.
Назустріч грозам і дощам,
І буревіям
Летять до рідного гнізда
В свою стихію.
Лиш я не вирвуся ніяк.
Махне правиця
Услід лелечому «Прощай!»
…І знов присниться
Мій дім і мама у саду
Біля криниці.
Чому ж бо сльози на щоках,
Немов живиця?..
24.03.11
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249840
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2011
автор: Salvador