Крізь пекло смертоносної війни,
Як крізь чистилище людського духу
Ми йшли без відчуття вини:
Вбивали ворога і сіяли розруху,
На танках мир в Європу принесли.
Нас убивали свої й вороги:
Стріляли в груди і підступно в спину…
Ми не за Сталіна в атаку йшли -
Ми просто захищали Батьківщину,
І прапор над Рейхстагом підняли.
Щодень ми смерті заглядали в очі
На лінії свинцевого дощу,
А у тилу руки жіночі
Допомагали виграти війну
Важкою працею - і дні і ночі…
Відгомоніла світова заграва,
І кожному дісталось за труди:
Комусь повага, перемоги слава,
А комусь рани, неміч, табори,
І праця в рудниках кривава.
А що тепер? Живемо без прокльону:
І той, хто вижив всім смертям на зло,
І той, із „заград батальйону”
Що носить на собі тавро
Братоубивці - він поза законом.
У нього груди в орденах, він в чині
З портретом Сталіна Хрещатиком іде…
І всі його ніби шанують нині,
І все лихе забулося уже,
Усе простилося йому - людині.
Хтось знищуючи «ворогів народу»,
Нам перемогу «наближав», як міг.
Живого фріца він не бачив зроду,
Зате в війні фашизм він переміг
І за відвагу має нагороди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249906
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.03.2011
автор: schasnyi