Це все лиш монологи
Рядки утиснутих думок
Небуденні наші настороги
Заперті в серці на замок
Запалюють вони вулкани
Вогнем горять у нас в душі
Печуть мов піч, болять як рани
Кричать немов глухонімі
Життям приречені на існування
Не дають нам спокою вночі
Наслідок самотності зітхання
Як пошук сенсу у житті
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249910
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2011
автор: Stas_one