І він стояв один - самотній воїн,
І бій тримав як лицар Дон Кіхот:
У світі не було страшніших воєн,
Як ця війна довершених підлот.
Війна амбіцій підпанків чванливих,
За тимчасові блага на Землі:
Війна в словах, тирадах галасливих,
Війна умів - за сало на столі.
Хіба ж їм знати, що на цьому світі
Крім демонів запущених в народ
Є ангели, що в золотистім світлі
Час від часу спускаються з висот.
Злітаються, щоб землю уквітчати,
Щоб людям усміхнулася любов,
Щоб сонце можна було зустрічати
Без зла на серці, щоб не лилась кров.
Хто, як не він - оцей самотній воїн?
Любов і Честь, і Правду збереже.
Були б усі такі - не було б воєн…
А він один... Ні не один - їх два,
Їх три уже…!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250144
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.03.2011
автор: schasnyi