Засмальцює вечір білий день,
згасне небо у захмар'ї чорнім.
Ніч самотня степом побреде,
в пазусі ховаючи "учора"
і зірки у жмені, і лице
від "сьогодні" і, можливо, "завтра".
Ніч піде до тебе, та про це
вголос говорити ще не варто.
Просто свічі довго не гаси
і замки не зачиняй у сінях.
І не розплітай її коси,
бо заплаче пугачем осіннім.
І не випускай руки із рук,
бо злетить угору жовтий бісер,
у гіллі сахнеться чорний крук,
скло вікна у хрестовинні трісне.
Обійми міцніше, прихисти,
заховай од вітру, мряки, мору...
І на ранок не бентежся ти,
якщо сном згадається учора...
День розвіє згадку, рознесе,
і солодку заховає втому...
Ніч прийде іще, але про це
не кажи ніколи і нікому...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250223
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2011
автор: Софія Кримовська