Мої вікна покажуть як тиша
Огортає його наче вітер.
Ми постали з снігів, не посмівши
По собі янголят залишити.
І тепер, недоторканим полем,
Білим болем той сніг став і снить
Нами, виснаженими од ролей.
Нами, висніженими за них.
Відлюбили, немовби сновиди,
Відмовчали, неначе глухі.
Нам лишилося тільки віджити,
Надивившись на згірклі сніги...
Відійду, відхрещуся, а вітер
Перетворить елегію в скерцо.
Аби той, що за склом, не помітив
Коливань...не фіранок, а серця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250238
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2011
автор: Ольга Кричинська