Небо прозорістю дихає,
Ліс почорнів та закляк.
Листя насичене охрою,
Вкрило, мов ковдрою, шлях.
Чорна, мов сажею мазана
Вже в напівсонні рілля,
І журавлів крик пронизливий
Чується десь із-даля.
Подих наповнений свіжістю,
Очі зриває блакить,
І переповнений ніжністю
Ловлю не впійману мить.
В тиші гуляю на Ворсклою:
Шепоче води тихий плин,
Мокне посічений зморшками
В берег закопаний тин.
Сонце сховалось за обрієм
В небі затліла зоря…
І завтішалася спокоєм
Зморена моя душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250566
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2011
автор: schasnyi