Що надихає нас на вірш?
Нема речей тут однозначних.
Це дні років минулих,
Любов колишня і майбутня,
Ставок й гай пташок нас надихає.
Вода, вогонь та пори року
Де сад цвіте весною
І пахне літньою травою,
Вдягаючись у осінь жовту,
Вкривається він білою зимою.
Батьки і діти, куми й свати,
Всі рідні наші,
Натхнення нам дарують,
Від родича й до друга
І сусіда не минаємо.
А ще кохання куди без нього,
Палке й розбите,
Де зрада з щирістю воюють,
Яке знаходить всіх
Та зі всіма не може залишатись.
Усі буденні і святкові дні,
Не покидають наші вірші.
Без цього всього,
Не писав уже б поет,
Перо не знадобилось б у руці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250701
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2011
автор: Василь Великий