Без репетицій, без дублів
і майже не в змозі
Слово докінчити там,
де зірвався мій брат,
Ще один шанс, одну мить
подаруй мені, Боже,
Хай упівголоса, пошепки,
хрипко й невлад,
Але домовити те,
що, зриваючи горло,
Волі випрошує й тут
знову плоттю взялось.
Так, я людина
і бранець мелодії слова,
Так, я поганий актор,
бо я граю всерйоз.
Знову в мовчання
вростаю з жаги і надії,
Знову розломи – і мною,
й в мені. Як трава
Вдохом глибоким росту,
а за видих – сивію.
Світло під занавіс?
ні – я звучу, я – жива...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250839
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.03.2011
автор: olya lakhotsky