Всередині іде проста розмова.
Три репліки. Питання без кінця.
Промова. Пауза. Хрускіт і відмова.
Поламано хребет мого слівця.
Заморена минущим діалогом,
Який веду із кожним і щомить,
Вернутися бажаю за прологом,
Який як епітафія звучить.
Я нагадаю світу про науку,
Про світло слова, правду пресвяту.
Я кожного візьму за його руку.
Крізь пекло розуміння проведу.
Ти лиш мовчи. Вникай в порожнє слово.
І надавай йому таємний зміст.
На світі цьому нова лише мова,
Людський натруджений і випещений хист.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250942
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2011
автор: Хельга Ластівка