Чорними тінями ніч повертає за плечі,
З ехом зітхань починаються інші шляхи.
Ти так мізерно ще дивишся зверху на речі,
Так ще нікчемно собі підбираєш світи.
Вечір недбало спускає перину на землю.
Я відрікаюся памяті. Хочеш – лети!
Всі дефініції вчинків до ниток мізерні,
Надто затінені щоб уявляти світи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250995
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2011
автор: Христя Волощак