Не перебірливі, всеядні....
Заради втіхи, хоч на мить
Вже назбирали так багато,
Що днів забракло для святих.
Хіба ті всі «святі» нероби?
То чим відзначились вони?
Вони колись шукали Бога,
І все ж до Нього не дійшли.
Не вдалось їм знайти Святого,
Бо хтось затьмарив розум всім.
До ідолів пішли вклонятись
І присвятились марноті.
Самі не проти честі, слави.
Нікчемні, ниці, мов раби.
Негідних сліпо величають,
Щоб потім проклинать могли.
Князі всі ваші – скоморохи
Насмішники, жорстокі, злі.
Ви їх на празниках придбали,
Неперебірливі, хмільні.
Вином розпусти всіх поїли
Ті, що навчали про «святих».
Самі настільки змізерніли,
Аж блуд тілесний розвели.
Якби вони боялись Бога,
То Сина шанували б теж.
Для них ялинка більше важить,
Ніж мир із Сином, що воскрес.
Воскресне суд для всіх негідних,
Нещирих, підлих хижаків.
Їм всього завжди є замало....
Ще трохи, проковтнули б світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251000
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2011
автор: А.Б.В.Гість