Спіненим морем думки розливає за мої кордони.
Розпачливі подихи серця втрачають контроль над свідомим.
Ніколи не варто кидатись у прірву вниз головою.
Ніколи не варто тікати від неї не впавши на дно.
Втрачаючи воду вмираю від спраги з надією жити.
Вдихнувши повітря вірю у те, що ще раз вдихну.
Ніколи не варто втрачати себе, щоб світом любити.
Ніколи не варто міняти любов на мертве життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251098
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.04.2011
автор: Ігор Вовк