Я лежу на дивані, рукою закрила очі –
Крізь фіранки ллє сонце, а я потребую ночі.
Я застрягла в розвалинах ковдри та подушок,
Намагаюсь не чути пташиний електрошок.
Ти спитаєш, чому я сьогодні так рано лягла?
Просто я сірі нитки на плечі вдягла.
Я пошию із них красиву цвітасту вуаль,
Тільки сірий мені не личить, нажаль.
Розфарбую її палітрою свого життя,
Але фарба та вимиється після прання.
Тож піду завтра знов із нитками на плечах,
Бо яскравість фарб залишиться в мене в очах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251141
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2011
автор: Мари Мари