Кава

Куди  подівся  від  мене  мій  ангел
Неначе  все  життя  промайнуло
Хтось  говорив  ще  щось  про  кохання
Та  серце  вже  не  відчуло.
На  столі  охолонула  кава,
В  повітрі  запахнуло  димом
Я  так  довго  на  тебе  чекала,
Я  так  ніжно  тебе  любила.
Заглянула  в  твої  сумні  очі,
Засміялась  вже  мертва  душа
Над  вухом  десь  біль  ще  регоче
По  щоці  покотилась  сльоза.
Так  важко  відпустити  кохання
Обірвати  його  білі  крила
Лиш  сигарета,  біль  і  страждання,
Це  все  нам  любов  залишила.
Я  тихо  встану  з-за  столу
Тобі  так  хочеться  крикнути  стій
Та  біль  стискає  лиш  горло
Я  піду,  тепер  ти  ангел  не  мій.
Мені  також  хочеться  зупинитись
На  губах  залишився  смак  кави
Тепер  напевно  доведеться  забути
Хоча  так  божевільно  кохала.
Ти  візьмеш  ще  одну  сигарету
Дістанеш  запальничку  з  кишені
І  тихо  спокійно  закуриш,
Тримаючи  щастя  у  жмені.
А  воно  задихнулось  від  диму
Ми  його  зберегти  не  зуміли,
У  тебе  була  я  єдина
Лиш  тебе  одного  я  любила.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251412
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2011
автор: wona