* * *

Життя  б'є  у  спину,  збиваючи  з  ніг,
У  серце  вривається  злоба  і  гріх;
О,  Боже,  прости,  я  вже  вибився  з  сил,
І  вже  простягнути  не  в  змозі  я  крил.
В  душі  порожнеча,  на  серці  тягар,
Мій  вогник  вже  гасне,  я  тану,  як  пар.
А  ворог  все  дихає  в  спину  вогнем,
Все  важче  і  важче  стає  стає  з  кожним  днем.
Здається,  мене  вже  покинув  Отець,
І    вже  наближається,  ніби,  кінець...
Та  раптом  Господь  мені  руку  подав,
І  знову  над  світом  гріховним  підняв;
Він  крила  слабенькі  мої  укріпив,
 У  серці  моєму  вогонь  запалив.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251423
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2011
автор: Богуслав