Я буквально задихаюсь від гніву,
Очі в сльозах утопились.
Не можу все це відпустити по вітру,
В моїй голові все розлетілочь.
І я притулюсь оголеною спиною до холодної стіни,
Холод відчую, пропустю через себе його.
І від природи бліді вуста заляпаю крова"ю
Та залишусь із собою,
Бо гнів вже відпускає,
Але за новим поворотом в нас зустріч,
він чекає....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251526
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2011
автор: Даша Піддубна