О, Боже, дякую тобі за тих людей,
Які жита у серці моїм засівають.
Чиїми іменами я назву дітей.
Хто в холод теплим словом зігрівають.
О, Боже, дякую тобі за тих,
Хто завжди поруч думками, словами.
Тих, хто каміння з під моїх незграбних ніг,
Підійме знову голими руками!
Хто світло в мене в серці увімкнув,
Ті, з ким кайдани разом ми погнемо,
Хто знову на мобілку маякнув,
Сказав давай приходь, без тебе не почнемо!
І знову той час, і знову той день,
Коли ми всі разом співаєм пісень!
«Ніч яка місячна» знову гуртом,
І вдячність в очах, що ми знову разом!
І вдячність в очах, і вдячність за те,
Що доля до купи зібрала всіх нас.
Бо слово це,- дружба, бо слово святе,
Бо вас немає без мене, мене немає без вас!
Дозволь мені, друже, тобі покажу
Ту зірку, що в небі отім майоріє,
На вухо, соромлячись, тихо скажу,
Світити як ти,- жодна зірка не вміє!
Дозволь витру сльози, коли тобі зле,
Дозволь я для тебе хустинкою стану.
Якщо у житті тобі не повезе,-
Завжди я з кишені червонця дістану!
Я тобі нагадаю, якщо ти забув,
Ми будь-які разом гори звернемо,
От бачиш, нам знову наш друг маякнув,
Приходьте до нас, ми без вас не почнемо!
І знову той час, і знову той день,
Коли ми всі разом співаєм пісень!
«Ніч яка місячна» знову гуртом,
І вдячність в очах, що ми знову разом!
І вдячність в очах, і вдячність за те,
Що доля до купи зібрала всіх нас.
Бо слово це,- дружба, бо слово святе,
Бо вас немає без мене, мене немає без вас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251548
Рубрика: Присвячення
дата надходження 04.04.2011
автор: Майстер_слова)