НІЧ

Довго    так    тягнеться    ніч.
Думи    долають    не    званні.
Сумнів,    проклятий,    опріч
Збільшений,    у    порівнянні.

Продиху    а    ні    на    мить,
Тиша,    гнітюча,    луною,
Стомлене    серце    щемить,
Піт    заливає    рікою.

І    не    заснути    мені  ,
Клекіт    у    грудях    пекучий,
Темінь    глуха    у    вікні  ,
Вітрище,    виє  колючий.

Поруч    вирує    життя,
Вічне    та    різноманіте,
Кличе,  веде    в    майбуття
Жити,    любити,    творити.

-  Боже,    невже    цей    бедлам,
Що    в    голові    їжаками
Сам    я    надумав,    та    й    сам  
-  Б’юся    тепер    з    вітряками.

Мабуть,    що    так    воно    й    є,
Вигадок    це    забаганок.
Чому    ж    він      не    настає  ,
Цей    довгожданий    світанок.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251621
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2011
автор: євген уткін