Довго так тягнеться ніч.
Думи долають не званні.
Сумнів, проклятий, опріч
Збільшений, у порівнянні.
Продиху а ні на мить,
Тиша, гнітюча, луною,
Стомлене серце щемить,
Піт заливає рікою.
І не заснути мені ,
Клекіт у грудях пекучий,
Темінь глуха у вікні ,
Вітрище, виє колючий.
Поруч вирує життя,
Вічне та різноманіте,
Кличе, веде в майбуття
Жити, любити, творити.
- Боже, невже цей бедлам,
Що в голові їжаками
Сам я надумав, та й сам
- Б’юся тепер з вітряками.
Мабуть, що так воно й є,
Вигадок це забаганок.
Чому ж він не настає ,
Цей довгожданий світанок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251621
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2011
автор: євген уткін