Як тільки-но верба розпустить віти,
Запах дитинства нагадають квіти,
З яких плели колись віночки
Дівчатка й хлопчики в садочку.
А як сади довкола забуяють,
Серце відразу пригадає
Чудові і хвилюючі літа,
Що нам дарує юність золота.
Коли зерном важким наллються ниви,
Я пригадаю ті роки щасливі,
Що пролетіли в клопотах, труді,
І ми були ще зовсім молоді.
А як у вирій відлетять птахи,
Є час порахувати нам роки.
Земля під снігом вже заснула…
Як швидко все життя минуло!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251630
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2011
автор: Galina Udovychenko