Забудь моє ім'я, забудь до завтра.
І не кричи, бо й так душа пуста.
В глибини крихітного я прокралась правда.
Закрию очі й рахуватиму до ста.
Забудь, що я боюсь, забудь образи.
Усе мине, відбуде, відболить.
Ні, я не плачу - це я так сміюсь,
Бо не одразу минає біль.
Не зви мене, не клич.
Між димних вітражів, між сонних вулиць
Байдужих масок і німих облич
Відкинь усе, про що раніш забулось,
І зви мене, живи в мені і клич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251667
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2011
автор: ІлюзіЯ