Як важко в світі жити.
Коли ти не такий.
Якийсь дивакуватий.
А може ще й дурний.
Усім потрібні party.
Та тільки не тобі.
Усі кидають жарти.
А ти сидиш в собі.
У всіх є купа друзів.
У тебе ж їх нема.
Тебе не розуміють.
Ти скажеш: "Ну й дарма".
Ще й погляди різняться.
Твої від інших всіх.
За спиною сміяться:
"А може він ще й псих?"
Нема для чого жити.
І рідної душі.
Не вмієш ти любити.
Цю справу залиши.
Скажу відверто, друже.
Тобі не повезло.
До тебе всім байдуже.
Та не підкорить зло.
Живеш ти романтизмом.
Та вже часи не ті.
Дивуєшся сюрпризом.
Чому ти в небутті.
Не вмієш спілкуватись.
З нормальними людьми.
Напевно зоставатись.
Тобі треба самим.
Живеш сором'язливо.
Крім тебе, більш ніхто.
Тож полиши сміливо.
Життєве це лото.
Ти хочеш поміняйся.
І будеш з усіма.
Таким хоч зоставайся.
Один будеш? - дарма!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251757
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2011
автор: Прибулець