Цвiли вишнi. Птахи спiвали,
А ми стояли пiд весною.
Тодi назавжди ми прощались,
А в серцi клич: «До бою!».
Та недовго серце билось,
Недовго мучилась душа,
І мрії зразу всі розбились
З ударом гострого ножа.
Останній образ твій згадавши
Усмішку ту, яку мені дарила.
Я юність всю свою віддавши
Землі, що босоніж мене поїла.
І квітка моя вишнева
Навіть не розцвіла́
Померла душа, зів’явши
Додолу у муках впала́.
Я серце залишив в бою,
Життя вiддав за Україну,
За Україну матiнку мою,
За мову, щастя i родину.
I тепер над моєю головою
Вишневий цвiт цвiте i пада вниз,
А був у серцi клич: «До бою!».
Але в вiйнi життя - найголовнiший приз!
2007р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251908
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2011
автор: Litera