Тепер не знаю, що робити,
Чи взагалі тут варто жити.
Неспокій, сум і це прокляття,
Якби мені цього завзяття.
А "нас" вже може і не бути,
Як ці думки усі збагнути?
Зламалась доля на частини,
Немає поруч половини.
Не варто жити, лише сльози,
Мене стрічають на порозі.
Нема до кого прихилитись,
Нема води щоби напитись.
Німа, я буду мовчи жити,
Не буду більше я любити.
Хай все згорить, хай світ зірветься,
Кохання серця не торкнеться.
Бо коли лиш почну кохати,
То завжди треба вибирати,
Ділити світ на ці частини,
Що серце ранять щохвилини.
Німа, і не скажу ні слова.
Пуста до краю й ця розмова.
Простіть усі, кого любила,
Кому я боляче зробила,
Прощайте всі, піду до неба,
Бо більше жити так не треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252018
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2011
автор: never