Хоч життя суперечливе й повне завжди протиріч,
Все у ньому надійно по колу й по правилу ходить:
Кожен день наше сонце заходить за обрій на ніч,
І щоранку воно знов зі Сходу за обрію сходить.
Біжимо крізь життя, замість того, щоб тихо іти,
Розучились радіти весні і пташиному співу,
Мучим , Землю, природу, як мучити вміють кати,
Аж здригається бідна Земелька порою від гніву.
Стерлись посмішки з вуст, в тридцять літ прогляда сивина,
Поділились давно всі на лівих, центристів і правих.
Бог японський, невже править бал на Землі Сатана,
Бо втомився від нас вже наш Боженька правити нами.
Забуваємо часто, що ми один раз лиш живем,
І сусідові статки порою нас з розуму зводять.
Прийде час і ми з вами усі неодмінно помрем,
Тільки сонце й без нас буде далі продовжувать сходить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252334
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.04.2011
автор: vasyl