небо розштовхало пластмасові стіни.
ми розбились.
знову
падаючи
кусочками
скла
ти тішився. чому ж ні, хіба ми не на шарнірах??
нова вистава у серці. танцюємо вальс.
танцюємо, бо ми того варті.
живемо бо мусимо жити.
кохаємо??
кого, невже сцену?
ні. ми не можемо кохати, ми ж лише уламки скла. а колись обіймали одне одного. які колись перепліталися крилами склянного янгола.
ми ж не варті сліз, правда???
мені незручно лежати отак, окремо від тебе, і окремо від неба.
мені неприємно бачити тебе отак, окремо, розкромсаного і розбитого.
мені не боляче!!! я ж лише уламок скла.
а музиці байдуже.
музика змучилась
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252345
Рубрика: Философская лирика
дата надходження 07.04.2011
автор: Шалена помаранча Лорна