Запотілі сльозливі вікна
Мов невиспані очі плачуть
І зрадливо розповідають
Лиш тебе у дворі побачать:
З сонця зіткана,
З вітром в парі
Шовк волосся танцює танго...
Все це сталося так нежданно
Знаю – назавжди...
Ти не йди –
Я благаю долю
Не кради мрій нічних тепло
Знаєш ти –
Я живу тобою
Це мій скарб: все, що колись було...
Десять тисяч безликих днів,
Десять тисяч ночей самотніх
Зігрівав мене погляд твій,
Рятував від відчаю безодні
Ти ідеш – і померли звуки
Ти ідеш – почорніло небо...
Нам щоб жити – так щастя треба,
Як траві води
Ти не йди –
Я кричу у прірву ночі,
Та глухий
Мабуть Той, вгорі
Ти скажи,
Хто злу долю напророчив...
Боже мій, ти прости мій гріх
...Я все до дрібниць пам»ятаю...
Ти всміхнулась – був усміх сумний
-Ти знаєш? Я від»їжджаю...
Ти радий за мене? Прощай...
Прощай і прости...
Завтра вранці проснуться діти,
Знову будуть спішити в школу
І коханим приносять квіти,
І вирує життя навколо
Я не знаю, як жити буду,
Чи для мене цей день настане
Боже милий, яви своє чудо –
Часу плин спини
Ти ідеш -
Вже не буде дива
Стук дверей,
І «здрастуй» всім вітрам
Ти ідеш...
Тільки будь щаслива
Бачить Бог,
Я все за це віддам
Червень-липень 2010
Пісню в оригінальному виконанні можна послухати тут:
http://www.youtube.com/watch?v=GLvi3evF0Fs
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252412
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2011
автор: Юрій Гладун