Кріпакос - Небо слов’ян.
Зорепад і блискавки грім,
Злива сідлає коня,
І над просторами ллється над всім
Спокій монастиря.
А зверху над сірою хмарою
Блакить - соколина висота.
Тут земля, під неба пеленою -
Наша свята.
Слід оленя з’їдає мороз,
Здобич втікає весь день,
Але холод в шорах тримає
Дим теплом пісень.
Намела хуртовина заметів -
Донька білозубої зими.
Тут, серед поліських лісів
Виросли ми.
Нас точить сім’я москви,
Нас гне ярмо бусурман,
Та в наших венах кипить
Небо слов’ян.
І від Каспію берегів
До Карпатської зими.
Все - це наша земля!
Все - це є ми!
За бугром сокири кують,
Січ буйна голова,
Та обладунками чужинцям дзвенять
Українські слова.
І від пралісів до зірок
Підніметься військо ратне.
Тут, на рідній землі
Нам помирати.
пишіть відгуки, що і як не так, цікаво буде почути, кому сподобалося, можна і взяти слухати собі, мені буде приємно коли ця демо-домо версія піде далі і за межі сайту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252435
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 08.04.2011
автор: КРІПАКОС