Покірливо, мрійливо, безталанно
Шепоче осінь голосні мотиви,
Стирає сонце і малює зливи,
Вигадує щоночі злі світанки.
Неввічливо,дурна, кидає сльози,
Під ноги і на плечі стелить килим...
Вона б дозволила його назвати милим,
Але бажає дочекатися морозів.
Вона б дозволила усмішки споглядати,
І,навіть, цілувати його губи...
Хоча, напевно, це така покута-
Його знаходити й одразу утрачати.
Вона живе в ночах і лише снами,
З надією шукає карі очі...
А осінь знов мотиви їй шепоче
Покірливо, мрійливо , безталанно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252507
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2011
автор: ТаБу