Зоря на сході ще не згасла
У гребні слави кобзаря
Його любов така прекрасна
Хоча земля йому чужа
В забутій пристані чекання
Залише якір братній сум
Прощай, ілюзія страждання,
Кинджальний, незворушний струм
Терпіння з розуму ще зводить
Запекло бореться…мовчить
Сльозами рясно очі вродять
Безшумно відчай прозвучить
Ти підійди до мене тихо
В долоні серце загорни
І щезне вічне, вічне лихо
В колоссі світлої душі
І погляд твій небесно чистий
Щоранку тішиться в росі
І давнє, вквітчане намисто
Вплітає саду цвіт в пісні
Я проведу тебе в дорозі
Від горя й смутку захищу
Кохати зріло так лиш взмозі
Відкриті серцем у раю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252564
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2011
автор: Андрій_Данко