Стрілка годинника тишу турбує
Десь в далечі зірка сумує
В безодні нічній вона лиш одна
На зимньому небі сум розвіва
Божественним світлом ніжним, як пух
В серці пронизує біль, щоб він вщух!
Й на зміну йому, щоб радість прийшла
В душі заспівала, її підняла...
Обожнюю дивитись на зірку оту –
Маю надію, мрію – люблю..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252596
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2011
автор: Ольга Піскун