Мы наш, мы новый мир построим
Кто был ничем – тот станет всем
(Інтернаціонал)
Встали гнані й голодні -
І розверзлись безодні
Інфернального зла:
Зомбійовані парії
Та вожді-пролетарії,
Голод, кров і Гулаг
Будували недарма -
Змурували казарму
В десять цегол стіна
Замість хліба – опилки
За роботу – бутилку
Мислити – кримінал
Не земельку селянам,
А на ноги кайдани –
Щоб далеко не втік
Батракам ж замість влади -
Музику канонади
Й п»ятирічку за рік...
Пів-століття душили,
Витягали всі жили
Випікали тавром
...І збайстрючилась нація -
Молода генерація
Гордо зветься «хахлом»
20 років минає
Як комуни немає
Але пам»ять жива...
Рудименти імперії -
Страху й злоби бактерії -
Знову зло засіва
Що ж тепер? Революція?
Ворогів екзекуція
І новий Карабах?
Краще серце в кулак стисни
Кров брудну з нього витисни
Вичав з себе раба
Здійми голос свій:
Я – Людина!
І не стану я більш на коліна
Ні за гріш, ні за страх
І цвістиме моя Україна
І цвістиме моя Україна
І цвістиме моя Україна
В віках!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252625
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.04.2011
автор: Юрій Гладун