В моїй душі бринять чарівні струни.
Дзвінкі вони і дивно-голосні.
Я звуки їх ніколи не забуду,
Бо це найкращі є пісні.
А перша – то є ненька-Україна,
Бо саме тут з’явилась я на світ,
І тільки тут пишається калина
Хитаючи на гронах білий цвіт.
Лиш тут так соловейко заспіває,
Що аж від пісні серце защемить,
І понад лугом, понад тихим гаєм
Мелодія чарівна полетить.
Бринить і друга – то несхитна віра
В Творця життя, і неба, і землі.
Він з нами поруч кожную хвилину,
І долі наші у Його руці.
Струна ще й третя – музика прекрасна.
Вона ясніша, ніж з небес зоря.
Із нею разом віднайду я щастя,
Крокую з нею стежкою життя.
Струна четверта – то крилата мрія.
До Австрії веде мене вона.
Летить туди душа моя незрима,
Допоки пісня радісна луна.
Хай музики сія зоря незгасна,
Хай голос мій над Віднем задзвенить,
Нехай почує світ увесь прекрасний,
Як палко моє серденько горить!
Нехай почує рідна Україна,
Як заспівала я на тій землі,
І серед віт червоної калини
Затьохкають зі мною солов’ї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252694
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2011
автор: AMADEUSSA