Цвітуть сніги, неначе поле літом,
П'янкої напиваючись жаги.
Цвітуть сніги, щоб ми могли радіти.
Немов богами послані з орбіти,
Цвітуть у вічній темряві сніги.
І ніч розсуне чорні береги
Та схилиться здивовано над квітом,
А люди, набираючись снаги
(Суворий край їм віддає борги),
Здається, знов народжуються жити.
Цвітуть... І різнобарвні колорити,
Що схожі на чаруючі луги,
В полоні ночі пахнуть цілим світом
І їх в очах твоїх - не розтопити,
Північним цвітом сяючі сніги!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252716
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.04.2011
автор: Терен