Вже давно не загинаю пальці..
І ніколи не чекаю дива..
Стало тебе менше в моїй шальці..
Що ж..я зроблю вигляд що щаслива..
Не плету вінками твою ніжність..
Чому знаєш?? пустку не сплести..
Якось і без тебе пройде вічність..
Просто ще пече..бо ж був..був..ти..
Не ламаюсь..сильна для уламків..
Все ще дихаю..і все ще твоїм димом..
Не будую більше собі замків..
З себе болі вибиваю..клином..
З безнадії в розпач..Божевільна..
Не кричу..не плачу..якось далі..
І між люди..вкинута..свавільна..
Другим боком срібної медалі..
Помолись за мене в свому пеклі..
Може ще мені відкриють рай..
І вернись..мені з тобою тепло..
Почекай на мене..почекай..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252796
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.04.2011
автор: Ірина Гнатюк