Літа завжди пливуть у морок.
Далеко їх спливло за сорок.
І хоч їх, наче не було,
Та відчуваємо тепло
Отих років, років прожитих,
Де ми навчилися любити
І де, в сімейний свій сачок,
Впіймали кілька діточок.
Уже дорослі діточки,
Бо власні сплітають сачки.
Ось-ось візьмемо ми на руки
Незграбних, крихітних онуків!
Все прибуватиме нарід,
Усе міцнішатиме рід,
З коріння нашого гілки
В прийдешні проростуть віки.
І певно там колись, хто зна,
Згадають наші імена!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252899
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2011
автор: Терен