Ще гіркоти небесного полину
Зійде з Олімпу стомленим дощем.
Іще надій, воскреснутих із тліну,
Ввійдуть в серця, посічені мечем.
І не чекаю ні проклять, ні благодаті.
Лишень узріти зичливу блакить
У тому чорному, мов острах казематі.
Крізь тих мерзенних кілька сотень літ.
Чи може я, лиш я на роздоріжжі?!
От-от піду в свою далеку путь
На той Олімп із самого підніжжя.
Та знов твоя прозора каламуть
Отак недбало шлях мені осяє.
А я все знерухомлений стою
На тій землі, що мов Ісус, страждає.
На тій землі, в пекельному раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252908
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.04.2011
автор: Bodo