І в світі совість ніби вже колишня,
Та ще в душі такий гіркий полин...
Не снігом - кров'ю квітне східна вишня
І імператор... лише в них один.
Не родить вишень їхня с́акура.
Й чудне життя людей на тій землі.
Не вір палким словам оракула,
Бо їх історія, як "ніньзя" - в мглі...
.....................................................
... Здригається в конвульсіях земля далека.
Страдає вперто древності народ.
Зникає і японский журавель-лелека,
Стає радіаційним струмінь вод...
Такий незрозумілий східний край -
Чаєпиття і гейш сентиментальність...
Хтось думає, що там настав вже рай
І вже міняє... всю свою ментальність.
А там закладена така же Атлантида,
Як в ті далекі,.. древнії часи...
І тяжка доля їхня,.. як колись у жида -
Манна небесна в проблисках роси...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252918
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.04.2011
автор: Д З В О Н А Р