Я випив з келиха цілунку.
Що то за напій! Що за смак!
Нектар найвищого ґатунку
З ним не зрівняється ніяк.
Він – товщ текучої принади,
Він – слів ласкавих вища суть,
Царі престол свій нього ради
В похміллі щастя віддають.
Туман солодкий серцем плине,
Душею котить хвиля чар,
Не випив навіть і краплини,
А упізнав блаженства дар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252933
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2011
автор: Рідний