Так непомітно вишні відцвіли й черешні
І літо щедро спеку розлива.
Вже забуваються слова кохання перші,
Останні ще не сказані слова.
Надовго наше затягнулося мовчання:
І серце, і душа чомусь мовчать.
А сни казки чарівні нам шепочуть марно -
В казках лише казкові почуття.
В житті інакше, набагато все простіше
І щастя кожному дано своє.
Хтось піднімається з роками вище й вище,
Хтось із колін ніколи не встає.
Хтось щастя не зове, воно саме приходить,
Хтось щастя все життя своє шука.
Хтось кожен день собі самому знов доводить,
Що на землі живе він не дарма.
Вже забуваються слова кохання перші,
Останні ще не сказані слова.
Іще не раз цвістимуть вишні і черешні,
Не раз після зими прийде весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253069
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.04.2011
автор: Радченко