Я знову думаю про тебе: що ти робиш в цю хвилину,
Хочу так подзвонити і відчути ніжний голос твій,
Усе життя своє шукав я дівчинку таку і малював картину,
Іще не знаєш, сонечко, та ти уже змінила світ для мене мій.
Я запитаю перше в тебе, як там пожива твій новий котик,
Ти скажеш добре їсть і з кожним днем малий росте,
А я в уяві пригорнуся й ляжу замість нього тобі на животик,
І наче знову поцілую солодко вустами там усе.
Ти ніжно так візьмеш рукою і погладиш пальчиками у волосся,
А я торкнусь руками стегон твоїх, обійму твій гарний стан,
Я знову наче вчора став її маленький любий хлопчик,
І чую як вона говорить тихо й ніжно так мені: коханий.
Це та єдина зіронька, і небо, і любов шалена до безтями,
Я неймовірно хочу їй подарувати щастя й усього себе,
Щоб ми тонули у коханні і торкаючись тілами,
Я міг би пристрастю і насолодою наповнити усю тебе.
Ти знаєш, я люблю цю квіточку й від цього іще більше я кохаю,
Цілую й пещу всю тебе розпалюючи цей бажань вогонь,
Так добре як на ручках своїх я тебе тримаю й відчуваю,
Ти звабила мене й взяла назавжди в свій милий полон.
Я заберу собі моє прекрасне і найбільше в світі диво,
Й нехай летять в душі метелики всіх кольорів у її квітах,
Одну лише тримати біля себе й бути біля неї - це є так красиво,
Назавжди щоб теплом моїм вона була тепер тільки зігріта.
10.04.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253077
Рубрика: Присвячення
дата надходження 11.04.2011
автор: КРІПАКОС