Вклонімось низько літнім людям
На схилі їхнього життя,
Аби не стало запізнілим
Наше прозріле каяття.
Візьмімо крапельку печалі
Із мудрих стомлених очей.
Нехай летить в безмежні далі
Тяжка самотність їх ночей.
Зігріймо ласкою їм серце,
Що дарувало нам добро.
Нехай душі святе озерце
Відчує вдячність і тепло.
На нелегкій життя дорозі,
Де дуже швидко плине час,
Як стане старість на порозі,
Хтось потурбується й про нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253100
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2011
автор: Galina Udovychenko