Малює час нам посмішки очима,
Світанки – перелічені давно!
Ми всі щодня шукаємо спочину,
Йдемо, мов кадри плівки у кіно.
На небі зорі сяють нескінченно,
Там мати Доля сивіє чолом…
Із дня у день ми – сонця наречені,
А вчора гірко мов і не було.
Навіщо досвід набиває зморшки
Нам на обличчя, мов лихе тату?
Напевно просто снить лукаво, трошки,
Щоб підхопити посміх на льоту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253153
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.04.2011
автор: Яна-Марія