***

Для  чого,  пам’яте,  мене
Вертаєш    в  призабуті  далі,
Де  вже  не  сіє  і  не  жне
Моя  рука  квітки  зів’ялі.

Там  листя  жовте  на  моріг
Спадає  в  трепетній  печалі
І  в  доли  щастя  сипле  сніг
На  наші  весни  відбуялі.

І  не  струмує  джерело
При  швидкоплинній  магістралі
Де  нам  так  радісно  було,
Де  нам  не  стрітись  у  фіналі.

Одна  лиш  зіронька  згори
Тремтяче  зрить  в  чуття  тривалі
І  тішить  всякої  пори
Мене,  хоч  ти  все  далі  й  далі.

12/04/11

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253387
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2011
автор: Рідний