Ще алмаз, а не діамант...
Чи з цікавості то, чи здуру,
Поспішав молодий талант
На шліфуючий суд цензури.
Зашарівся, чекати став,
Там шліфуючу знали справу.
Тож подумав: добротний сплав
Оберуть йому для оправи.
Сплав обрали... За кілька днів
Той зробився життю межою,
Діамант потускнів, змарнів
Й, не повірите, взявсь іржою.
Метушився у пастці він,
На красивого схожий звіра.
Й обпекла його навздогін
Хижа посмішка ювеліра.
Сам же долю обрав гірку,
Сокровенне зміняв на "липу"...
Але якось уздрів ріку
І, неждано, з оправи випав.
Тож тепер він природи син
І щасливий, мабуть, без міри:
Все виблискує із глибин
Недоступний для ювеліра!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253522
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.04.2011
автор: Терен