Холод. У душах крига.
Весни згубились в дорозі.
Люд від зими не оклигав,
Хоч закипає розум.
В серці живе зневіра,
День не несе надії,
Душі навколо сірі,
Втомлені від бездії.
Совість людська хвора,
Все, що святе, продали.
Те, що було, потворне,
Вищу ціну дістало.
Те, що горіло в грудях,
Нині ущерть зотліло.
Слово несе облуду
І покривається цвіллю.
Довго травили волю,
Доки її не стало.
Пишуть за нас ролі,
Потім ведуть на поталу.
Хто нам цю кривду робить?
Док нам терпцю стане?
Ми не в смугастих робах
І не усі безталанні!
Хай собі "світу сильні"
Граються в чорні ради.
Ми не раби - вільні
Жити себе заради!
Грози шматують небо,
Наче для нас розплата...
Час починати з себе
Світ цей на краще міняти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253624
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.04.2011
автор: валькірія